ДОТЕ́ПНІСТЬ, НОСТИ,
Доте́пність, ности, ж. Способность, дарованіе. Так даремне потратив свої сили чоловік з наукою, з щирою охотою, та й не не без дотепности. Драгом. Передм. Пов. Федьк. Не було дотепности самому додуматись. Ком. І. 48.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 433.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ДОТЕ́ПНИЙ, А, Е. →← ДОТЕПЕ́Р